Блог Фролової Олесі Миколаївни: Професія 7133 Штукатур. Модуль "Технологія штукатурних робіт".

Модуль ШТ-3 (2-3)3. Виконання опорядження стін сухою штукатуркою
Тема прогами:Підготовка листів сухої штукатурки до опорядження.
Тема уроку №1,2 Поняття про суху штукатурку.Виготовлення листів.

Гіпсокартонні листи – будівельно оздоблювальний матеріал

«КНАУФ» - лист

(гіпсокартонний лист, ГКЛ) – це будівельно-оздоблювальний матеріал, який застосовується для

облицювання стін, влаштування міжкімнатних перегородок, підвісної стелі, вогнезахисного покриття конструкцій, а також для виготовлення декоративних і звукопоглинаючих виробів.

Гіпсокартонні листи випускаються в відповідності з ГОСТ

6266-97. Виробництво КНАУФ листів здійснюється по конвеєрному способу на високотехнологічному європейському обладнанні, вдосконаленому відомим лідером по виробництву даного матеріалу, фірмою КНАУФ. Це дозволяє в даний час випускати продукцію, яка по своїм характеристикам відповідає німецьким стандартам.

КНАУФ – листи представляють собою листові вироби, які складаються з не згораємого гіпсового сердечника, всі площі якого, крім торцевих кромок, облицьовані картоном, міцно приклеєним до серцевини. Товщина пресованого картону, що слугує каркасом для гіпсового осердя становить ≤0,6мм.

Для формування серцевини застосовується гіпсове в’яжуче марки Г-4 по ГОСТ 125-79.

Як і всі матеріали на основі гіпсу, гіпсокартонні листи володіють властивістю дихати, тобто поглинати надлишкову вологу і виділяти її в навколишнє середовище.

Гіпс – це не горючий і вогнестійкий матеріал, він немає токсичних компонентів і має кислотність, аналогічну кислотності шкіри людини. Для досягнення необхідних показників гіпсового сердечника, які характеризують його міцність, щільність і т.д., в нього додають спеціальні компоненти. Які підвищують експлуатаційні властивості.

Технічні параметри гіпсокартонних листів:

Довжина – 2000-4000 мм з кроком 50 мм.

Ширина - 600; 1200 мм.

Товщина – 6,5; 8; 9,5; 12,5; 14; 16; 18; 20; 24 мм.

2. Види листів КНАУФ

1. Звичайні (ГКЛ) – гіпсокартонні листи, які застосовуються для внутрішнього оздоблення будівель і приміщень з сухим і нормальним вологим режимом.

ГКЛ – (сірий колір лицьового картону).

2. Вологостійкі ГКЛВ) – мають понижене водо поглинання і володіють підвищеним опором проникнення вологи. Картонне облицювання цих листів проходить спеціальну обробку. Яка знижує можливість виникнення плісені і грибків. ГКЛВ – (зелений колір лицьового картону).

3. З підвищеним опором дії відкритому вогню ( ГКЛО) – володіють великим опором дії вогню. ГКЛО – (рожевий колір лицьового картону).

4. Вологостійкі з підвищеним опором дії відкритого вогню (ГКЛВО) – володіють одночасно властивостями ГКЛВ і ГКЛО. ГКЛВО – (зелений колір лицьового картону).

Тема уроку №3,4:Пакування,транспортування ,зберігання і сладування ГКЛ.

Пакування, транспортування, зберігання і складування ГКЛ

На будівельному майданчику допускається нетривале зберігання гіпсокартонних листів упакованими в водонепроникний папір або плівку (при температурі не нижче0°С).

Перевозити гіпсокартон можна будь-якими видами транспорту за умови їх захисту від зволоження.

Зберігати гіпсокартонні листи слід в сухому закритому приміщенні при температурі навколишнього повітря не нижче +5 °С, від опалювальних приладів не менше 1,5 м. Пакети можуть бути встановлені один на одного в штабелі загальною висотою не більше 3м.Не слід гіпсокартонні листи зберігати у вертикальному положенні, так як листи можуть деформуватися з плином часу.

При транспортуванні гіпсокартонні листи повинні знаходитися в горизонтальному положенні. Пакети повинні бути укладені на дерев’яні піддони, або підкладки, які розташовані через 0,3м (кількістю не менше 6шт.) В якості підкладки можна використовувати дерев’яні бруски, або смуги з гіпсокартону, вкладені одна на одну.

Після виходу з конвеєра гіпсокартонні листи одразу пакетуються штабелювачем в пакети по 50-60 листів. Пакети гіпсокартонних листів упаковують в водостійкі матеріали (пакувальний папір, поліетиленова плівка).

Транспортування гіпсокартонних листів повинно виконуватися централізовано в пакетованому вигляді в умовах, що виключають зволоження, забруднення і механічне пошкодження аркушів.

Габарити пакетів при не повинні перевищувати за довжиною 4100 мм, по ширині 1300 мм, по висоті 750 мм; маса пакета не повинна бути більше 3000 кг. Допустима висота штабелю гіпсокартону при зберіганні не більше 3м.

Тема уроку №5,6: Інструменти для роботи

Інструменти для роботи

Практичне застосування будь-якого будівельного матеріалу передбачає наявність певного набору спеціальних пристосувань. Зокрема, без інструменту для гіпсокартону і профілів неможливо уявити собі створення арочної або перегородочної конструкції, а також побудову більш складних елементів з ГКЛ.

Інструменти для роботи презентація

Тема уроку № 7,8: Способи розкрою гіпсокартонну

Підготовка гіпсокартонних листів

Гіпсокартонні листи і плити всіх типів легко обробляються, особливо за наявності спеціальних інструментів «Кнауф» для різання, шліфування, стругання кромок і випалювання отворів.

Залежно від вимог до точності виконання робіт із розкроювання і обрізання ГКЛ здійснюють:

– просте розкроювання за допомогою лінійки, метра, металевого трикутника і різання ГКЛ на столі з рівною поверхнею ножем для різання ГКЛ 122 або за допомогою спеціальних пристроїв – різака малого (для відрізування смуг до 120 мм завширшки) або різака великого (для відрізування смуг більшої ширини – до 630 мм);

– точне розкроювання ГКЛ, наприклад, при різанні перфорованих, шліцьованих або комбінованих гіпсокартонних панелей з використанням ножівки, що має вузьке полотно з дрібними зубцями, або ручною дисковою електропилкою.

При простому розкроюванні картону ГКЛ різання здійснюють з лицьового боку спеціальним (шевським) ножем, надрізаний ГКЛ укладають на край столу і роблять надлом нерозрізаного гіпсового осердя. Після цього ножем для різання розрізають картон на зворотному боці листа. Утворену кромку обробляють обтиральним рубанком так, щоб кромка була рівною і не мала зламів. Якщо обрізні кромки мають утворити шов, то їх слід підготувати до шпаклювання одним із таких двох способів: – для шпаклювання з армувальною стрічкою (шпаклівкою «Фугенфюллер») кромковим рубанком знімають фаску під кутом 45º на 1/3 товщини ГКЛ і видаляють картон уздовж кромки в місцях укладання стрічки; – для шпаклювання без армувальної стрічки з використанням шпаклівки «Уніфлот» рубанком знімають фаску під кутом 22,50º на 2/3 товщини ГКЛ. Після зняття фасок краї картону зачищають шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Обшиваючи стіни і перегородки з віконними і дверними прорізами, ГКЛ попередньо розміщають на столі з рівною поверхнею.

Потім їх розкроюють ножем, ножівкою або дисковою пилкою з утворенням прорізів потрібних розмірів. Канти прорізів обробляють шліфувальним рашпілем або наждачним папером. Якщо використовують ГКЛ, то в зоні дверної коробки не слід розміщувати обтиснену, стоншену кромку. Її треба обрізати, оскільки вона щільно не перекриється наличником дверної коробки, що призведе до погіршення звукоізоляції приміщення. 123 Для вимикачів, розподільних коробок і розеток прихованої електропроводки вирізують круглі отвори за допомогою дриля зі змінною насадкою. Криволінійні поверхні отримують так. Опуклі та ввігнуті криволінійні поверхні малого радіуса обшивають спеціально обробленими ГКЛ потрібних розмірів. Для цього в картонній оболонці ГКЛ роблять поперечні надрізи з кроком 2-3 (для опуклої поверхні з лицьового боку, для ввігнутої – зі зворотнього). Заготовку з надрізаною картонною оболонкою або V – подібними прорізами загинають у потрібному напрямку, внаслідок чого отримують гіпсокартонний елемент потрібної форми. Криволінійну поверхню радіусом 150-200 мм можна отримати іншим способом (без поперечних надрізів), наприклад, попереднім замочуванням ГКЛ (завтовшки 9,5-12,5 мм). Для цього заготовку ГКЛ укладають на кружала, накривають її мокрим рядном на 10-12 год., після чого вона деформується згідно з задумом. Цей процес відбувається активніше, якщо майбутню ввігнуту поверхню попередньо обробити валиком із шипами для утворення на ній макропор. Потім цей бік ГКЛ обробляють губкою, змоченою у воді. Кінці заготовки можна закріпити для отримання бажаної конфігурації.

Тема уроку№ 9,10:Види каркасів гіпсокартонних систем.

Види каркасів гіпсокартонних систем

Каркас — це плоска або об'ємна конструкція з шарнірним або жорстким з'єднанням елементів, що входять до його складу (балок, ригелів, стояків). За призначенням каркаси гіпсокартонних систем поділяють на стельові, перегородкові, пристінні; за матеріалом — на металеві й дерев'яні. Каркаси можуть виготовлятися з розташуванням елементів в одній площині (одному рівні) або в двох площинах (двохрівнях). У складі каркаса можна виділити основні і несівні елементи. Основні елементи прикріплюють до несівної основи (стіни, стелі), а несівні прикріплюють до основних. До несівних елементів прикріплюють ГКП. Отже, дворівневі каркаси — це конструкції, що мають два ряди дерев'яних брусків або металевих профілів, розташованих перпендикулярно один до одного. Якщо елементи каркаса розташовані в один ряд, то вони утворюють рамну конструкцію.

Елементи металевих каркасів з'єднуються поміж собою сталевими кріпильними елементами: шурупами, заклепками, виштамповкою.

Елементи дерев'яних каркасів з'єднують за допомогою шипогніздових, шпонкових, шпунтових кріплень, а також за допомогою цвяхів, шурупів, скоб, з використанням клею.

Стикові з'єднання металевих і дерев'яних елементів каркаса повинні розміщуватися врозгін. Стики ГКП не повинні співпадати зі стиками каркаса як з точки зору забезпечення максимальної міцності й технологічності всієї системи в цілому, так і пожежної безпеки, оскільки у протилежному випадку вогнезахисний ефект гіпсокартонного облицювання значно знижується.

Якісно змонтований каркас не тільки забезпечує надійність усієї системи в цілому, а й дає гарантію отримання рівної основи і, отже, рівної лицьової поверхні обшивки та нормального стикання гіпсокартонних плит і панелей. При цьому слід мати на увазі, що помилки, припущені при збиранні каркасів, у більшості випадків не піддаються виправленню ні при обшиванні ГКП, ні в результаті шпаклювання швів між ними. Тому монтаж каркасів треба здійснювати з обов'язковим дотриманням таких умов:

• каркас повинен мати необхідну ступінь жорсткості, що визначає призначення відстаней, з одного боку, між точками його кріплення до несучих конструкцій будівлі, а з другого — між основними і несівними елементами;

• елементи каркаса мають бути недеформованими і рівними (погнуті металеві елементи непридатні для використання в каркасі), дерев'яні бруски (рейки) не можна виготовляти з навкісшарової деревини або з брусків, що мають послаблені перерізи. Крім того, дерев'яні елементи каркаса повинні мати достатні розміри для забезпечення мінімальної площі обпирання на них ГКП;

• якщо є необхідність підвішування до каркасів обладнання, меблів, освітлювачів, то вони повинні бути підсилені допоміжними елементами, спареними профілями стояків з належною орієнтацією поміж собою.

Завдяки використанню каркасів гіпсокартонні системи набувають підвищення жорсткості, міцності, зниження деформативності. Вони уможливлюють досягти потрібного рівня звуко- і теплоізоляції огороджувальних конструкцій, приховати комунікації в приміщеннях, підвищити рівень вогнестійкості будівельних конструкцій.

З появою можливості кріплення ГКП до металевих каркасів шурупами без попереднього просвердлювання отворів їм стали надавати перевагу у зв'язку з їхньою легкістю, міцністю, зручністю монтажу, вогнестійкістю і довговічністю.

ШТ-3 (2-3)3.2 Кріплення листів сухої штукатурки

Тема уроку № 17. Організація робочого місця при опорядженні стін сухою штукатуркою

• На робочому місці опоряджувальника мають бути обладнання і знаряддя праці, потрібні для роботи; їх розмішують так, щоб під час роботи не доводилося робити зайвих рухів.

• Ручний інструмент, який беруть правою рукою, має лежати справа, а той, що беруть лівою рукою,зліва.

• Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг роботи.

Тема уроку №18:Підготовка поверхонь для кріплення листів

Стіни, стелі, стовпи та інші конструкції будівлі майже завжди мають певні відхилення від горизонталі або вертикалі. Кріплячи суху штукатурку ці відхилення можна усунути або принаймні довести до норми, передбаченої технічними вимогами.

Тому перед виконанням роботи поверхню провішують, щоб визначити, які вона має відхилення від вертикалі або горизонталі.

Тема уроку№ 9-23:
Опорядження поверхонь гіпсокартонними листами

Кріплення гіпсокартонних листів на мастику

До рівних підготовлених поверхонь стін, наприклад з бетону, ГКЛ

приклеюють нанесенням тонких суцільних смуг клею «Фугенфюллер» зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та однієї-двох смуг посередині ГКЛ, укладених лицьовим боком униз на очищену поверхню підлоги переносного робочого столу. Після нанесення клею піднімають ГКЛ, встановлюють на підкладки, укладені під стінку для утворення зазору 20 мм з підлоги, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска або рівня. Підкладки з-під ГКЛ видаляють лише після тужавіння клею. Як правило, гіпсокартонні листи приклеюють вертикально. Слід мати на увазі, що ГКЛ можна вирівнювати лише до того моменту, поки клей не почне тужавіти. Гіпсокартонні листи встановлюють упритул один до одного. Бажано влаштувати підряд не менше, ніж 124 два, а краще три ГКЛ на розчин з одного замісу. Одночасно рекомендується вирівняти установлення.

Приклеювання ГКЛ до нерівних поверхонь стін (нерівності до 20 мм),

зведених із цегли, різних стінових блоків або змішаної кладки (цегла і стінові

блоки або камені) потребує нанесення більшого шару гіпсового клею. У цьому

разі використовують гіпсовий клей «Перлфікс», який кельмою наносять по

периметру і по середині ГКЛ купками через 30-35 см. Уздовж повздовжніх

кромок та краю ГКЛ, що прилягає до підлоги, клейові купки наносять близько або майже впритул одна до одної 3-4 см заввишки. Для ГКЛ 9,5 мм завтовшки клейові купки укладають у чотири ряди, для ГКЛ 12,5 мм завтовшки – у три ряди (поширині ГКЛ).

Під час робіт слід встановлювати підряд, як і в попередньому випадку, не

меншу, ніж три ГКЛ на клею з одного замісу з одночасним вивірянням їх під

рівень або висок. При встановленні ГКЛ на підкладки не можна залишати

порожнини у швах, оскільки після їхнього оброблення (шпаклювання) на ділянці стику можуть утворитися тріщини.

На стінах зі змішаною кладкою або бетонних, шлакобетонних блоків, з

вапняка-черепашника, у разі нерівностей понад 20 мм, слід сформувати рівну

поверхню за допомогою маячних смуг з ГКЛ завширшки 10 см, які приклеюють до стіни клеєм «Перлфікс» і вирівнюють під рівень, висок або рейку.

Улаштовуючи вирівнювальну основу з маячних гіпсокартонних смуг, спочатку до стіни зверху і внизу приклеюють горизонтальні смуги з ГКЛ, а потім вертикальні з кроком, що відповідає, як правило, пополовині ширини ГКЛ. Як і в попередніх випадках, поміж крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і стелі) слід залишити зазори 10-20 мм. Відстань між осями симетрії вертикальних маячних смуг не повинна перевищувати фактичних розмірів ширини ГКЛ.

На приклеєний до стіни «каркас», сформований із смуг ГКЛ, або на

зворотній бік ГКЛ зубчастим калібрувальним шпателем наносять тонкий шар

клею «Фугенфюллер», після чого ГКЛ приклеюють до каркаса і вирівнюють

облицювання правилом.

Відео по темі:https://www.youtube.com/watch?v=5QVVnHI8xYk

Монтаж металевих та дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем

Загальні відомості

Металеві профілі «КНАУФ» є однією із головних складових комплектних систем КНАУФ і служать для формування каркасів, різних по конструкції і призначенню, в тому числі і для збірних перегородок. Каркаси в свою чергу є жорсткою основою для кріплення гіпсокартонних листів.

КНАУФ - профілі виготовляються в відповідності з ТУ 1121-004-04001508-2003 і представляють собою довгомірні елементи, виконані методом холодного прокату на сучасному профілегнучкому обладнанні тонкої стальної стрічки з номінальною товщиною 0,6 мм, що забезпечує високі міцні характеристики конструкцій КНАУФ. Стандартна довжина профілів складає 3000 мм, 3500 мм, і 4000 мм, але по погодженні з замовником профілі можуть бути виготовленні з іншими розмірами.

Існує чотири основних різновиди профілю: СD, UD, CW та UW згідно маркуванню Knauf, яка вважається загальноприйнятою. Перша літера позначає тип профілю С — стійковий, U — направляючий. Букви в маркуванні відповідають формі профілю: U не має загнутих країв, щоб стієчний профіль вільно входив в паз.

Друга буква вказує сферу застосування: профілі W-типу використовують при облицюванні стін, а D-типу — в стельових роботах. Всі вироби з середньою полицею ширше 27 мм мають у маркуванні літеру W (від англ. wall — стіни).

Профіль для ГКЛ масово виробляється вітчизняними підприємствами, тому була прийнята додаткова система позначень, з недавніх пір застосовується виробниками в російськомовних альбомах і прайс-листах. Альтернативні найменування російською мовою краще пояснюють призначення кожного типу профілю:

- СD — ПС (профіль стельовий).

- UD — ПНС (профіль направляючий стельовий).

- CW — ПС (профіль стіновий).

- UW — ПН (профіль направляючий).

Існує дві додаткові різновиди профілю: ПУ — профіль кутовий і ПМ — профіль маячковий. Вони призначені для штукатурних робіт і при складанні конструкцій із ГКЛ не використовуються.

Стінки профілів CW, UW виконані з повздовжніми гофрами, які надають профілям необхідну жорсткість.

Так як більшість металів піддаються агресивній, руйнуючій дії деяких речовин, які знаходяться в складі повітряного середовища, КНАУФ – профілі випускаються тільки з оцинкованим покриттям. Цинк на повітрі покривається шаром вуглекислого цинку, який захищає метал від окислення. Цинкове покриття міцно з’єднане з поверхнею сталі, утворює ефективний захисний шар, який може бути пошкоджений тільки шляхом дії на нього концентрованих кислот. Місця розрізів оцинкованих профілів не потребують додаткового захисту від корозії.

Нарізання і кріплення профілів проводиться за допомогою різних пристосувань і інструментів ( ножиці по металу, просікачі, кутові шліф машини і т.д.).

Щоб змонтувати металевий каркас гіпсокартонної системи використовують кріпильні елементи, які можна поділити на 2 групи:

1. Самонарізні шурупи для з’єднання елементів металевого каркасу між собою;

2. Дюбелі для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій.

Самонарізні шурупи для з’єднання елементів металевого каркасу між собою. Направляючі і стоякові профілі металевого каркасу з’єднують між собою самонарізаючими шурупами. Їх можна поділити на 2 типи:

- LN;

- LB.

Всі типи цих шурупів мають товщину 3,5 мм.

Саморізи типу (LN) виготовляються з гострим кінцем для проколювання металевого профілю.

Самонарізні шурупи типу (LN) застосовуються для кріплення елементів каркасу між собою при товщині металу до 0,7 мм.

Довжина самонарізних шурупів типу (LN) – 9; 11; 16 мм.

Саморізи типу (LВ) мають вістря гвинтоподібної форми; їх називають свердлячими само нарізними шурупами. Застосовують їх для кріплення елементів металевого каркасу між собою при товщині металу від 0,7 до 2,2 мм.

Довжина самонарізних шурупів типу (LВ) – 9,5; 16 мм.

Дюбелі для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій:

- дюбель анкерний пластмасовий

Застосовується для кріплення направляючих профілів до несучих конструкцій. Дюбель швидкого монтажу. Для монтажу пластмасового ударного дюбеля необхідно забивати ударний шуруп в пластиковий дюбель, але можна і вкручувати викруткою або шуруповертом. Рекомендується використовувати переважно на стіні і підлозі.

- дюбель анкерний металевий

Застосовується для кріплення прямих підвісів до несучих конструкцій. Анкер-клин складається з двух частин; корпуса і клина. При вбиванні клина в корпус діаметр анкера збільшується і розпирає його в отворі.

Монтаж дерев’яних каркасів гіпсокартонних систем

У будівництві застосовують як хвойні (сосна, модрина, ялина, ялиця, кедр) так і листяні (дуб, ясен, бук, береза, осика) породи.

Унаслідок коливання вологості деревини відбувається небажана зміна розмірів і форми виробу. Для виготовлення дерев’яної обрешітки зазвичай беруть бруски хвойних порід товщиною приблизно 40мм. Відносна вологість таких брусків не повинна перевищувати 18-20%.

На підлозі, де передбачено проектом накреслюють лінію, яка буде границею розміщення дерев’яного каркасу. Коли розмічальна лінія накреслена, то на ній треба зробити позначки, де будуть стоякові бруски. Відстані між стійками дорівнює 600 мм в типових рішеннях. В окремих конструктивних рішеннях відстані можуть бути 300-400 мм. Щоб полегшити монтаж треба на підлозі, по лінії розміщення направляючого бруска, помітити; місця установки опор (стійок), товщину ГКЛ, дверних пройомів. Потімне обхідно перенести позначки лінії де буде розміщений направляючий брусок і позначки розміщення дерев’яних стійок на стелю.

Лицьова поверхня бруска, на яку прийдеться стик двох гіпсокартонних листів, повинна бути не вужчою за 80мм. Якщо в наявності на будівництві не має брусків потрібної ширини, то підкожну кромку треба встановити додатковий брусок.

Щоб брусок був розміщений строго вертикально, його щільно прижимають до стіни і перевіряють виском або будівельним рівнем. Приставляючи брусок до стіни, треба досягти того, щоб його верхній і нижній краї в вертикальному положенні щільно прилягали до стіни. Якщо в середній частині брусок приймає ввігнуте положення (нерівності на стіні), то в місцях встановлення дюбелів між стіною і бруском можна підложити шайбу потрібної товщини. Виготовити такі шайби можна безпосередньо на об’єкті з фанери, картону, шматочків дерева або іншого матеріалу, який підходить.

Направляючі бруски до основ можуть закріплюватися за допомогою шурупів (до дерев’яної підлоги).

До лінії позначеної на підлозі прикладають направляючий брусок і просвердлюють отвори для кріплення. Кожен брусок повинен бути закріплений не менше ніж трьома дюбелями. Відстань між крайнім дюбелем і стіною або стелею повинна бути не більше 10 см. В залежності від того. Який тип дюбелів був вибраний, їх встановлюють або в отвори в бруску, або зразу в отвори в підлозі і закручують шурупи.

Після закріплення направляючих брусків до підлоги переходять до кріплення направляючих брусківна стелі. По завершенні цих робіт переходять до монтажу несучих стійок дерев’яного каркасу.

Брусок прижимають до поверхні в тому (положенні) розміщенні, яке він займе після монтажу. Просвердлюють в дерев’яному бруску наскрізні отвори з кроком 80-100см так, щоб свердло на виході робило позначки на поверхні. Діаметр свердла повинен відповідати або бути трошки меншим діаметра шурупів, що використовуються. Після цього можна сміливо свердлити отвори в поверхні, на якій кріпитимуться бруски, вони обов’язково співпадуть з отворами в бруску.

Монтаж металевих каркасів гіпсокартонних систем

Металевий каркас повинен виконуватися в суворій відповідності з технологією, за чинними стандартами і правилами.

На напрямні профіліUW, з метою забезпечення надійної звукоізоляції приміщення, необхідно наклеїти поліуретанову або пінкогумову самоклеючу стрічку. Звукоізоляційний ущільнювальний прошарок призначений гасити коливання підлоги, чим і забезпечить надійну звукоізоляцію. Якщо на будівельному об’єкті немає в наявності самоклеючої стрічки. то на направляючий профіль ( UW) можна нанести силіконовий герметик.

Направляючі UW-профілі до основ можуть закріплюватися за допомогою шурупів (до дерев’яної підлоги); електрозварювання (до сталі); болтів і дюбелів до (бетону, цегли). Крок отворів для дюбелів в металевому направляючому профілі становить 600-1000мм.

До лінії позначеної на підлозі прикладають UW- профіль і просвердлюють отвори для дюбелів. Кожен профіль повинен бути закріплений не менше ніж трьома дюбелями. Відстань між крайнім дюбелем і стіною або стелею повинна бути не більше 10 см. В залежності від того. Який тип дюбелів був вибраний, їх встановлюють або в отвори в профілі, або зразу в отвори в підлозі і закручують шурупи. З метою підсилення анкетування напрямного профілю UW до підлоги в місцях кріплення використовують накладки із стрічкової сталі.

Після закріплення UWпрофілів до підлоги переходять до кріплення направляючих профілів на стелі. По завершенні цих робіт переходять до монтажу несучих стійок металевого каркасу СW-профілів.

Розмір стійок СW-профілів повинен бути менше відстані між верхньою і нижньою направляючими приблизно до 10 мм.

Для з’єднання металевих елементів каркасу різних типів профілів (напрямних, стоякових) застосовують само нарізні (стальні) шурупи з вістрям свердлового типу і циліндричною головкою типу LN 9,5 або LN 16 з використанням шуруповерта.

При влаштуванні металевих каркасів, допускається з’єднання стоякових профілів за довжиною. З’єднання здійснюється за допомогою шурупів з на хльосткою даного профілю на другий не менше 0,5 м. Величина нахльосту залежить від номера стоякового профілю: для СW50/50-0,5 м; СW65/50 – 0,65м; СW75/50 – 0,75 м; СW100/50 -1 м. Стики профілів треба розмішувати в стінках каркасу в розбіг, враховуючи, що в одній горизонтальній площині не повинно бути стиків СW– профілів більше ніж 20% стійок.

Монтаж каркаса стелі починається з установки направляючої рейки UD по периметру кімнати, вздовж по відбитій контрольної лінії.

UD-профіль можна монтувати на стіну дюбелями діаметром 6 мм. Якщо на профілі немає отворів для кріплення, то з допомогою перфоратора можна впевнено пробитии дірки через м’яку сталь профілю прямо в бетон. Вставляємо дюбель, обережно постукуючи молотком, після чого забиваємо дюбельний цвях-шуруп.

Далі кріпляться П - подібні підвіси на основну стелю по контрольним лініям. Прикручуються CD-профілі, орієнтуючись на підвіси. Довжина профілю в загальному повинна бути на 5-10 мм менше довжини приміщення. Якщо довжини консолей не вистачає, то можна використовувати профільні подовжувачі або зробити їх із залишків CD. Після чого їх потрібно вставити в рейки, з’єднати і зафіксувати їх шурупами. Своїми міцнісними властивостями пристрій подовженого профілю не поступається цілісному елементу.

Відео по темі: https://www.youtube.com/watch?v=i7jZ9suB9y8

Технологія кріплення гіпсокартону до елементів каркасу

Кріплення ГКЛ до металевого каркасу КНАУФ (UW іCW профілів)

Кріпити ГКЛ до металевого профілю СWобов’язково треба в одному напрямку з відкритою частиною стоякового профілю. При такому способі монтажу саморізи можна буде встановлювати ближче до стінки профілю, а це значить, що при кріпленні сусіднього листа шуруп не буде відгинати в середину полицю профілю. При укручуванні саморізів необхідно відступити від кромки ГКЛ на 10 мм. В обов’язковому порядку шурупи повинні входити в ГКЛ строго під прямим кутом і проходити в полицю СW- профілю на глибину приблизно 10 мм. Для створення більш рівної поверхні головки шурупів втоплюють в товщину листа на 1 мм, а потім їх зашпакльовують. Саморізи, які вкручують в ГКЛ мають розміщуватися під прямим кутом до листа. Треба слідкувати, щоб не було деформації листів гіпсокартону. Прикручувати ГКЛ починають від верхньої і нижньої частини, рухаючись до середини. Саморізи вкручують не тільки по периметру ГКЛ, але й в проміжкових вертикальних стійках і горизонтальних перемичках. При кріпленні листів шурупи розміщують на відстані 25 см один від одного. Крім цього, при монтажі всі горизонтальні шви в обов’язковому порядку зміщують один відносно одного по висоті.

Якщо при увінчуванні шуруп деформувався, або був помилково розміщений, його треба видалити і замінити новим. Нові отвори під шурупи повинні бути розміщені на відстані не менше 5 см від старих.

Закріплювати ГКЛ до металевого каркасу треба щільно, без зазорів. Між обшивкою і стелею треба робити зазор в 5 мм, а між обшивкою і підлогою – 10 мм.

Кріплення ГКЛ до дерев’яного каркасу

Кріпити ГКЛ до дерев’яного каркасу можна, як оцинкованими цвяхами з широкими шляпками,так і шурупами. Кріплять ГКЛ по периметру, роблячи відстань між місцями кріплення рівними 400мм, відступаючи від кромки приблизно 15-20мм. В середній частині листа місця кріплення розміщують через кожні 600мм, щоб уникнути здуття.

При кріпленні листів до обрешітки треба слідкувати, щоб зазори між листами гіпсокартонну були мінімальними.

Бажано, щоб шляпки цвяхів були втопленні в товщинупанелі.

Інколи для кращого прилягання ГКЛ до дерев’яних брусків в місцяхстиків, кромки ГКЛ промазують клеєм (ПВА), а потім прибивають цвяхами. Це не дає листам гіпсокартону покоробитися при підвищеній вологості в приміщенні.

Тема уроку №24: Звуко- і теплоізоляція огороджувальних конструкцій.

Звуко- і теплоізоляція огороджувальних конструкцій при сухому оштукатурюванні.

При оштукатурюванні зовнішніх капітальних стін будинків і споруд слід брати до уваги, що шар з гіпсового клею, які зв'язують внутрішню поверхню зовнішньої стіни з ГКП, по суті, є провідниками холоду, який істотно зменшує температуру замкненої повітряної порожнини під паром сухої штукатурки. Як наслідок, через деякий час в місцях розташування цих купок на зовнішній поверхні ГКП можуть з'явитися темні плями, які утворюються через різницю в теплопровідності зовнішньої стіни і ГКП. Чим інтенсивніша циркуляція повітря всередині приміщення, тим скоріше вони з'являються. Окрім того, ці купки гіпсового клею є ще й звуковими провідниками між жорсткою зовнішньою стіною і гнучким ГКП, що сприяє проникненню зовнішнього шуму в приміщення. Звукоізоляція приміщень сухою штукатуркою помітно погіршується, якщо шви кладки зовнішніх стін погано заповнені розчином або ж в стінах є тріщини. Тому, точно кажучи, суха штукатурка сама собою не забезпечує доброї звукоізоляції приміщень від зовнішнього шуму. Це стосується й міжквартирних перегородок. Отже, для поліпшення звукоізоляції стін і перегородок, опоряджених сухою штукатуркою, необхідно передбачати використання волокнистих ізоляційних матеріалів із незамкнутими порами в порожнинах між внутрішніми поверхнями зовнішніх стін і ГКП. При цьому слід мати на увазі, що відносно жорсткості пінопласти, які є ефективними теплоізоляційними матеріалами, як звукоізоляцію застосовувати не можна, оскільки вони не мають потрібних звукоізоляційних властивостей. Їх можна використовувати для поліпшення теплоізоляції сухої штукатурки. Лише в обґрунтованному цільовому поєднанні волокнисті звукоізоляційні (мінеральна вата) і теплоізоляційні (пінополістирол) матеріали здатні забезпечити бажану тепло- і звукоізоляцію сухої штукатурки.

У гіпсокартонних облицюваннях для тепло- і звукоізоляції широко використовують волокнисті ізоляційні матеріали та пінопласти, які мають незамкнені пори. Ці матеріали мають відповідні сертифікати якості, що відповідають вимогам будівельних норм і правил.

Волокнисті ізоляційні матеріали, які виготовляються як теплоізоляційні, проте завдяки своїм структурним особливостям (незамкнені пори, мала жорсткість) з успіхом використовуються для звукоізоляції та поліпшення акустики приміщень. Вони можуть складатися з мінеральних волокон, що утворюються розплавленням силікатів (скла), гірських порід (базальту) або шлаку, внаслідок чого отримують скловату, базальтове волокно та шлаковату. Вони також можуть складатися з рослинних волокон, наприклад, з кокосових, дерев'яних, торф'яних. Мінеральні і рослинні волокна з'єднують в плити, мати або рулони за допомогою в'яжучих, сплавленнями або прошиваннями. Волокнисті ізоляційні матеріали можна виготовляти з покриттям або оболонкою з паперу, картону, пластмаси, металевої фольги або дротяної сітки.

Волокнисті ізоляційні матеріали в конструкції стін і перегородок можуть відчувати різні силові дії, в них можуть виникати стискальні, дотичні та зрізувальні зусилля. У певних випадках вони можуть відчувати і динамічні дії. Крім того, до них можуть ставити вимоги вогнестійкості. У зв'язку з цим волокнисті матеріали поділяють на групи, які позначаються відповідними індексами:

W — теплоізоляційні матеріали, спроможні сприймати стискальні навантаження (тепло- і звукоізоляція стін і вентиляційних дахів);

WZ — теплоізоляційні матеріали, спроможні сприймати невеликі стискальні навантаження (тепло- і звукоізоляційні матеріали для заповнення порожнин у стінах і перекриттях);

WD — теплоізоляційні матеріали, призначені для сприйняття стискальних зусиль (тепло- і звукоізоляція, яка укладається безпосередньо під покриття підлоги або під покрівельну ковдру суміщених дахів);

WV — теплоізоляційні матеріали, спроможні сприймати розтягальні та зрізувальні зусилля (багатошарова тепло- і звукоізоляція цегляних і бетонних стін із сухою штукатуркою). Ці матеріали отримують ще додатковий індекс S (WVs), а фірма-виготовлювач надає величину їхньої динамічної жорсткості.

https://www.youtube.com/watch?v=i7jZ9suB9y8

ШТ –3(2-3).3.3 Обробка швів між обшивальними листами

Тема уроку №25-28 : Матеріали для обробки швів у гіпсокартонних обшивках.

Сітка серпянка-

Шпаклівка "Фугенфюллер" "Уніфлот"

Зашпаровування стиків ГКЛ шпаклівкою «КНАУФ» Фугенфюллер

Після того, як всі листи змонтовані, необхідно в місцях саморізів та стиків гіпсокартонних листів шви зашпаклювати. Використання універсальної шпаклівки Фугенфюллер в якості шпаклювальної суміші обов’язково поєднується з малярною армуючою сіткою.

Стрічка клейкою стороною наклеюється на шов і зверху зашпаровується шпаклівкою за допомогою шпателя.

Перш ніж стикувати шви гіпсокартону стрічкою, знадобиться очистити поверхню від пилу і переконатися в тому, що всі шурупи на поверхні матеріалів ретельно закручені. Перед закладанням швів знадобиться зрізати фаски за допомогою гострого ножа. Фаску потрібно зняти під кутом 22,5°. Фаски на стиках роблять для збільшення площі, щоб шпаклівка і поверхня гіпсокартонних листів мали краще зчеплення один з одним.

Далі стики ГКЛ потрібно поґрунтувати. З ґрунтовкою шпаклівка з гіпсокартоном має набагато краще з’єднання. При приготуванні шпаклювальної суміші потрібно дотримуватися інструкції від виробника: насамперед у чисту воду потрібно висипати суміш, розмішати її до тих пір, поки вона не стане схожа на густу сметану по своїй консистенції.

Стрічку серп’янкуслід наклеїти до того, як буде наноситися шпаклівка, або після того, як буде нанесено перший шар шпаклівки в стики ГКЛ.

У разі, якщо серп’янку клеять зверху на шпаклівку, необхідно як слід втиснути її в гіпсову суміш, після чого відразу видалити надлишки матеріалу, які можуть з’явитися на поверхні. Необхідно дочекатися, поки шпаклівка висохне разом з приклеєною стрічкою, після чого нанести наступний шар. Це необхідно для того, щоб зробити рівними стики ГКЛ. Для того, щоб усунути видимі контури швів, можна виконати додаткове шпаклювання поверхні.

Рекомендується використовувати для швів шпатель, довжина якого буде перевищувати ширину швів.

Зашпаровування стиків ГКЛ шпаклівкою «КНАУФ» Уніфлот

Перед зашпаровуванням стиків ГКЛ всі “мокрі” процеси повинні бути завершені, а приміщення-добре просушене. Температура в приміщені-не нижче +10°С, точно такою ж вона повинна залишатися і на протязі двох днів після зашпаровування стиків. Виступаючі краї обрізаного картону з лицьової сторони ГКЛ перед шпаклюванням обробляють шліфувальною шкіркою. Після цього стики шпаклюють використовуючи суміш «КНАУФ» Уніфлот. Шпаклівка «КНАУФ» Уніфлот - є спеціальним матеріалом і використовується при зашпаровуванні стиків гіпсокартонних листів. В випадку застосування даної шпаклівки можна не прокладати в шви армуючу стрічку.

В торгівлю шпаклівка постачається в мішках масою 5 і 25кг. Для приготування шпаклювальної суміші - «Уніфлот» висипають в пластмасову ємкість з чистою водою і розмішують за допомогою шпателя до однорідної маси без грудок. Шпаклювання стиків ГКЛ складається з кількох етапів, кількість яких залежить від необхідності якості поверхні.

При наявності простої рівної поверхні шпаклювання стиків виконуються за два проходи без використання армуючої стрічки. Необхідно звернути увагу, що шпаклівка «Уніфлот» швидко висихає і твердне. Початок тужавіння фіксується приблизно через 20хв. Шпаклівку в шви закладають шпателем вдавлюють її спочатку поперечно шву, а потім шпателем розрівнюють її вздовж шва. Приблизно через 30 хв. Залишки шпаклівки знімають. При наявності нерівностей їх захищають шкіркою.

Якість поверхні при шпаклюванні швів ділять на три категорії: проста; поліпшена; високоякісна.

Покращеної якості по верхні в цьому випадку досягти практично неможливо, оскільки зернистість шпаклівки ”Уніфлот” дуже висока. Тому в якості останнього шару наносять шпаклівку ”Фугенфініш”, яка володіє меншою зернистістю. Після висихання цього фінішного шару поверхню шліфують, видаляючи виступи, які утворилися внаслідок нанесення шпаклівки. Як привило, витрата шпаклівки залежить від форми кромок ГКЛ але це не менше 250-300г на м²поверхні.

Виконуючи шпаклювання стиків слід пам’ятати про те, що гладкість поверхні залежить від того, наскільки (акуратно) охайно будуть виконані всі роботи.

Відео по темі:https://www.youtube.com/watch?v=3I3GasNSKAw

Контроль якості облицювальних поверхонь

1. Контроль якості облицювальних поверхонь по дерев’яним каркасам

При вологих умовах експлуатації деревина піддається дії мікроорганізмів, руйнується – загниває. Захист деревини від гниття і продовження терміну служби забезпечується шляхом попереднього природного чи штучного сушіння, фарбування водостійкими барвистими складами, антисептуванням.

Відносна вологість таких брусків не повинна перевищувати 18-20%.

Перед тим, як влаштовувати дерев’яний каркас, всі бруски обов’язково обробляють антисептиками. Фахівці не рекомендують використовувати для обробки дерев’яної обрешітки олійні антисептики, тому, що вони сильно шкодять здоров’ю людей.

Необхідною вимогою для влаштування якісного дерев’яного каркасу є надійне кріплення брусків до поверхні. Шляпки шурупів обов’язково мають заходи в дерев’яний брусок, щоб в майбутньому не заважати щільному з’єднанню ГКЛ до обрешітки.

В тих місцях, де планується навішувати дзеркало, полиці, картини і т.д. встановлюють горизонтальні бруски. До ГКЛ кріпити важкі предмети не можна! Горизонтальні бруски монтують в місцях стиків двох листів по висоті.

При влаштуванні дерев’яного каркасу особливу увагу слід звернути на те щоб лицьові поверхні брусків, на які ляжуть ГКЛ, повинні знаходитися в одній площині.

В свою чергу, площина, яку утворюють дерев’яні бруски, повинна бути строго вертикальною.

2. Вимоги до якості змонтованих ГК конструкцій

- Поетапне приймання з оформленням відповідних актів на приховані роботи (монтування каркасу…)

- Відсутність тріщин;

- Суцільність шпаклювання швів;

- Стійкість обшивки ГКЛ;

- Рівність і гладкість поверхні, без бруду і плям.

Допустимі відхилення від горизонталі та вертикалі:

- поверхні ГКЛ – 1мм на 1м висоти;

- пілястр, укосів, дверних і віконних прорізів – 5мм на всю висоту ребра.

Відхилення від стикування поверхні двох суміжних плит – 1мм.

3. Основні правила роботи з гіпсокартоном

Конкретний вибір матеріалу

В першу чергу, необхідно підібрати гіпсокартон за характеристиками приміщення, в якому він буде розташовуватися. У стандартному приміщенні з нормальною вологістю відмінно буде відчувати себе звичайний гіпсокартон, у ванній кімнаті, на кухні, в їдальні, в роздягальні басейну - тільки вологостійкий гіпсокартон, в північних кімнатах, у приміщеннях електрообладнання та щитових - вогнестійкий ГКЛ і так далі. Крім того, необхідно правильно матеріал для каркаса. Тут можлива робота з гіпсокартоном і профілями або ж з ГКЛ і дерев'яними монтажними рейками. Також, цілком реально, що установка буде відбуватися без каркасним методом. Далі, вибір шпаклівки, клейових сумішей, інше.

Вибір інструмента

Будівельні роботи з гіпсокартону та оздоблювальні роботи по гіпсокартону припускають і не менш правильний вибір інструменту. Потрібно вибрати інструмент залежно від складності робіт, обсягу проекту, деяких тонкощів процесу.

Визначення виду робіт

Обшивка, утеплення, вирівнювання поверхні, декоративні роботи, стельові проекти - необхідно точно знати, що і як робити, тому що від цього залежить потреба проекту (схеми) і наступні питання, які можна вирішувати дуже різними способами.

Визначення процесу монтажу

Каркасний або безкаркасний метод - 2 способи встановити ГКЛ на поверхню або в просторі приміщення. Слід вибрати найбільш правильний, який відповідає вимогам проекту, кваліфікації і питань, які слід вирішити. Наприклад, якщо монтувати перегородку - то тут тільки каркасний метод, якщо ж просто вирівнятистіни з невеликими дефектами – можливо встановити ГКЛ і на клей

Робота з профілем відрізняється підвищеними вимогами – точна розмітка і установка профілів за розмірами і за рівнем.

Найпоширеніші дефекти при роботі з гіпсокартоном, це тріщини, нерівний монтаж і провисання листів. Усунути або приховати такі пошкодження фактично неможливо. Причини: неправильний підбір комплектуючих системи; прокладання металевих профілів на стелі через 40см один від одного а не через 60см і більше; при монтажу конструкцій використовується менша кількість П – подібних кріплень – підвісів; шви між листами не захищаються за допомогою прокладки спеціальної армуючої стрічки; неправильна підготовка до фарбування (перед шпаклюванням стиків поверхня не була заґрунтована, що не дозволило шпаклівці вступити в адгезію з поверхнею гіпсокартону через пил, який завжди збирається на ГКЛ при його монтажу).

Що стосується неякісних, або неправильно підібраних матеріалів то тут найчастіше зустрічаються такі порушення:

- для кріплення гіпсокартонних конструкцій використовуються невідповідні металеві саморізи;

- використання не рекомендованих матеріалів для шпаклювання швів і подальшого фарбування.

Ці порушення можуть бути викликані, як бажання заощадити на матеріалах, так і незнанням правил їх підбору.

Тема уроку №27 : Шпаклювання кутів ,кромок і ділянок примикання перегородок до стін і стелі.

Зовнішні та внутрішні кути роблять за допомогою: сітки серпянки та металевих профілів. Серпянкою найчастіше обробляють внутрішні кути - місця з'єднання стін, а також стіни і стелі. Технологія схожа на закладення швів. На кут наноситься шпаклівка, на неї наклеюється серпянка, вузьким шпателем армована смуга вдавлюється до основи, надлишки шпаклівки знімаються. Після цього ще раз проходять кут шпателем. Перфоровані куточки використовують для оформлення зовнішніх кутів - укосів, виступів . Спочатку відрізається кутник потрібної довжини. Метал дуже тонкий, ріжеться навіть звичайними великими ножицями, але якщо є ножиці по металу працювати простіше. Краї обрізають під кутом 45 ° або менше, а не під 90 °. Так, при шпаклюванні гіпсокартону, край НЕ заверне.