Класифікація керамічних матеріалів

Тема програми №3:Класифікація керамічних матеріалів
Тема уроку №4-5:Загальні відомості про керамічні матеріали.Класифікація керамічних матеріалів

   Кераміка (грец. keramos – глина) -– це штучні кам'яні матеріали й вироби, отримані  в результаті технологічної обробки і наступного випалу глинистої сировини.

У цей час до поняття керамічні матеріали й вироби входить широке коло матеріалів з різними властивостями, які класифікують за різними ознаками.

За призначенням керамічні вироби підрозділяють на наступні види:

стінові, оздоблювальні, покрівельні, дорожні, санітарно-технічні, кислототривкі, теплоізоляційні, вогнетривкі.

За структурою будови розрізняють керамічні вироби з пористим (водопоглинання за масою більше 5 %) і щільним (водопоглинання за масою менше 5 %) черепком.

За температурою плавлення кераміку підрозділяють на:

-                     легкоплавку(Т_пл нижче 1350 ^оС);

-                     тугоплавку (Т_пл – 1350 ^оС-1580 ^оС);

-                     вогнетривку (1580 ^оС – 2000 ^оС);

-                     вищої вогнетривкості (більше 2000 ^оС).

За видом оздоблення поверхні керамічні вироби бувають глазуровані й неглазуровані, одноколірні або з малюнком, гладкі або рельєфні.

За способом формування розрізняють керамічні вироби, отримані шляхом пластичного формування, напівсухого пресування і шлікерним литтям.

            
                         Презентація "Керамічна цегла"

Хвилинка історії!!!!!

 Людина почала використовувати глину на самій зорі свого існування. Найдавніші зображення тварин і людей, виявлені археологами, виліплені в древньому неоліті за 27 тисяч років до н.е. Спочатку керамічні вироби ліпили руками. Поступово навчилися обпалювати їх, щоб глина стала міцнішою, перестала пропускати воду. Найважливіше місце в історії розвитку кераміки займають Китай і Греція, оскільки в цих країнах мистецтво кераміки досягло найбільшого розквіту, чому сприяли багаті родовища глини й природних барвників. Саме в Китаї, у другій половині II-I тисячоріччя була винайдена порцеляна – керамічна маса з високоякісної глини – каоліну.

У країнах Близького Сходу кераміка вперше набула широкого застосування в будівництві й оформленні будинків. З обпаленої глини робили мозаїку, яскраві кахлі, архітектурні деталі. У Росії перший цегельний завод був побудований у Москві в 1475 році. Наприкінці XVIII ст. розвиток металургійної, хімічної і електротехнічної промисловості сприяв збільшенню виробництва вогнетривкої, кислототривкої, електроізоляційної кераміки й плиток для підлог.

                                       
                                                 Тема уроку №6-7 :

Лабораторно-практична робота : 

Визначення за зразками цегли, керамічних каменів і облицювальних виробів, правильності їх форми, розмірів. Виявлення дефектів виробів. 

Мета: ознайомитися з різноманітними видами цегли і керамічних стінових каменів, навчитися визначати їхні розміри, середню щільність (об'ємну масу), ступінь ефективності при використанні їх для мурування стін і виявлення дефектів виробів.

Матеріали:звичайна керамічна цегла,керамічні камені з щілинними порожнинами та кілька видів будівельної легкої цегли та з наскрізними пустотами.

Прилади та пристосування: терези,лінійка,металевий косинець,нормально випалена цегла – еталон,зразки цегли, що випробовуються.

                                      Хід роботи

Ланка учнів бере п'ять цеглин і пронумеровує їх крейдою. Ретельно за допомогою металевої міліметрової лінійки або штангенциркуля вимірюють довжину з точністю до 1мм, а також ширину і товщину кожної цегли.

Для визначення об'ємної ваги вимірюють кожну грань по середині і по двох ребрах. Далі визначають середню арифметичну величину довжини, ширини і товщини за результатами  трьох замірів; дані записують до таблиці 1.

            Розрахунок середньої величини об'ємної ваги

№п.п	Довжина L, мм	Ширина B, мм	Висота H, мм	Об'єм цегли V,см³	Вага сухої цегли G,г	Обємна вага сухої цегли Υ=G⁄V,г∕см³

Після цього кожну цеглину зважують з точністю до 1г; знаючи лінійні розміри цегли та її вагу, підраховують об'ємну вагу,а потім знаходять середню величину об'ємної ваги випробуваної цегли.

Далі уважно оглядають кожну цеглу,порівнюючи її з еталоном,і встановлюють ступінь випалу:чи нема недовипалу чи перепал.

Для визначення якості цегли вимірюють за допомогою металевого косинця або лінійки викривлення граней або ребер, притупленість, відбитість ребер і кутів.

Результати записують до таблиці 2,у якій вказують відхилення,що допускаються.

Показники	Допустимі відхилення	Відхиленняв становленніпід час огляду цегли
		1	2	3	4	5
Допуски на лінійці розміри,мм За довжиною За шириною За товщиною	± 6 ± 4 ± 3
Тріщини наскрізьні на ложковому боці(250×65мм) завдовжки не більше як 40 мм	Не більше 1
Викривлення поверхонь та ребер,мм: По постілі По ложку	Не більше 4 Не більше 5
Відбитості або притупленості ребер та кутів розміром по довжині ребра не більше 15мм	Не більше 2
Недопал цегли	Недопустимий
Наявність дутиків	Недопустимо

На основі випробувань, результати яких наведені у таблицях,робиться висновок про відповідність даної партії цегли вимогам ГОСТ, а отже, про можливість її використання.

Перевір себе-питання для контролю!!!!!

Відео "Виробництво і перевірка якості цегли"